Папа: у будь-якій скорботі Христос є джерелом нашої радості
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
У неділю, 15 грудня 2024 р., перебуваючи з одноденним Апостольським візитом в Аяччо на Корсиці, Папа Франциск очолив після обіду Святу Месу на площі Аустерліца. В проповіді Святіший Отець запросив поміркувати над двома духовними наставленнями в очікуванні Месії: сповненим підозри та радісним.
Чувати з надією на Боже Провидіння
На початку Папа вказав на запитання народу, адресоване Івану Хрестителю: «Що ж нам робити» (Лк. 3,10), яке виражає бажання оновити життя, змінити його на краще. «Тому сьогодні повторімо запитання, з яким натовп звертався до Івана Хрестителя. У цей час Адвенту знайдімо в собі відвагу запитати без страху: “Що я маю робити? Що нам робити?”. Запитуймо щиро, щоб приготувати смиренне і довірливе серце для Господа, Який приходить», – закликав Святіший Отець.
У цьому контексті проповідник звернув увагу слухачів на один зі способів очікування Месії, описаний у Святому Письмі – сповнений підозри, недовіри й тривоги. «Той, чий розум зайнятий егоцентричними думками, втрачає радість душі: замість того, щоб чувати з надією, він сумнівається в майбутньому, – сказав Папа. – Захоплений лише земними проектами, він не уповає на дію Божого Провидіння». За його словами, таке наставлення особливо проявляється там, де присутнє споживацтво, яке породжує незадоволене суспільство, адже воно не вміє давати: «хто живе для себе, той ніколи не буде щасливим».
Натомість «віра в Бога дає надію», як про це свідчить народна побожність. «Погляньмо хоча б на молитву Розарію: якщо її наново відкрити і практикувати в належному сенсі, вона вчить нас тримати наше серце зосередженим на Ісусі Христі, зі споглядальним поглядом Марії, – зауважив Святіший Отець. – Згадаймо також про братства, які можуть навчити нас безоплатного служіння ближньому, як духовного, так і тілесного. Ці об’єднання вірних, з дуже багатою історією, беруть активну участь в літургії та молитві Церкви, яку вони прикрашають піснями та проявами набожності народу».
Відкрити радість, яка є плодом Святого Духа
Відтак Папа вказав на друге наставлення – радісне очікування Месії. За його словами, християнська радість аж ніяк не є безтурботною чи поверхневою, а є радше радістю серця, що спирається на Бога як на міцний фундамент (Зах. 3,17). «Прихід Господа приносить нам спасіння, тому це є причиною для радості. Бог могутній, говорить Священне Писання: Він може викупити наші життя, тому що Він здатний виконати те, що говорить!» – наголосив Святіший Отець.
Таким чином, християнська радість – це «не ілюзорна розрада, яка допомагає нам пережити смутні думки», а плід Святого Духа через віру в Христа Спасителя, «Який стукає в наше серце, визволяючи його від смутку і печалі». «Тому Господній прихід стає для всіх народів святом, сповненим майбутнього: у товаристві Ісуса ми відкриваємо справжню радість життя і даруємо знаки надії, на які чекає світ», – сказав Папа.
Проповідник зауважив, що першим знаком надії є мир, оскільки Еммануїл, Бог-з-нами, дарує мир Господнім улюбленцям (пор. Лк. 2,14). «Браття й сестри, на жаль, ми добре знаємо, що серед народів не бракує серйозних причин для скорботи: злидні, війни, корупція, насильство», – вів далі Папа, розповівши про свої зустрічі під час аудієнцій з дітьми з України, які були свідками війни, через що втратили усмішку. «Будь ласка, не забуваймо про дітей на теренах, де тривають війни», – закликав він, додаючи: «Боже слово, однак, завжди нас підбадьорює. І перед обличчям спустошення, яке гнітить народи, Церква проголошує непохитну надію, яка не розчаровує, бо Господь приходить, щоб оселитися серед нас. І тому наше прагнення до миру і справедливості знаходить у Його приході невичерпну силу», – зазначив Святіший Отець.
Після завершення Євхаристійного богослужіння Папа Франциск відʼїхав до аеропорту.
